Я уже давно в этой игре, бро, и знаю все закулисья и подпольные закладки. Сколько ночей я провел на плато, перепробовывая все, что только можно. Хочешь, расскажу тебе историю, как я купил дистиллят ТГК и улетел куражиться на Бали? Держись, пацан, это будет настоящий трип!
Весь этот сюрреализм начался с того, что я решил организовать концерт своей мечты. Да-да, я рэпер, круче всех крутых, и всегда настроен на победу. Но для такого шоу нужна была особая энергия, чтобы наварить кайф не только себе, но и всем зрителям. И тут мне в голову пришла идея – почему бы не взять пару горстей дистиллята ТГК? Хмурь по кличке "Дед", человек с безукоризненной репутацией в нашей комьюнити. Он был настоящим мастером своего дела и занимался изготовлением самых качественных закладок. И когда я обратился к нему с просьбой достать дистиллят, он не стал отказывать.
- Твоя заявка в работе, бро! - сказал он мне с улыбкой. - Но будь осторожен, эта штука может снести крышу!
И так, вот я уже с дистиллятом в руках. Поверь мне, его запах был невероятно притягательным - словно ты попадаешь в другую реальность. Что ж, настало время для перорального употребления. Я насыпал несколько капель дистиллята на ладонь и проглотил его.
И тут началось, бро. Моя энергия начала расти с каждой секундой, словно я стал супергероем. Музыка в моей голове стала громче, цвета ярче, а мысли - более неуловимыми. Я ощущал себя звездой, готовой покорить весь мир!
Идея с концертом на Бали родилась как-то сама собой. Ведь остров, утопающий в солнце и сияющий кристальными пляжами, был идеальным местом для подобного шоу. Я решил, что это будет идеальная возможность показать всем, что я - крутейший наркоман рэпер во всей истории!
День Х настал, и я отправился в путь. Ради этого события я был готов сделать все, чтобы показать людям, что настоящий суетолог - это я. Я хотел, чтобы все знали мое имя и помнили меня навсегда.
На Бали меня встретила настоящая волна эйфории. Заливистые коктейли, пышные пальмы и атмосфера свободы окружали меня со всех сторон. Я чувствовал, как эта магия проникает в каждую клеточку моего тела, словно я стал одним из жителей этого райского места. Бали принял меня в свою гостеприимную семью.
И вот, наконец, наступил день X - день моего концерта. Я стоял на сцене, окутанный атмосферой моего кайфа, готовый разорвать этот мир своими словами. Мой рэп продолжался часами, слова неслись быстрее, чем ветер, и все, кто слушал меня, были пленены моими рифмами.
Весь мир остановился на эти несколько часов, когда я правил этой сценой, словно король. Люди танцевали, пели вместе со мной, и каждый ощущал мощь энергии, которую я излучал. Я был пьян от своего успеха, от ощущения, что я достиг вершины.
После шоу, когда аплодисменты затихли и последний фанат сделал селфи со мной, я понял, что моя миссия выполнена. Я познакомил людей с новым уровнем наркотического опыта, показал им, что жизнь может быть яркой и запоминающейся.
Бали оставил в моем сердце след навсегда. Мне пришлось покинуть это место, но я знаю, что однажды я вернусь, чтобы разожги огни на этом острове снова. И пока что я продолжаю свое путешествие, в поисках новых закладок, новых плато и новых возможностей.
- Лови кайф, пацаны! - закричу я во все горло, продолжая витать в уникальной грандиозности такой жизни.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!